Максим натискав «Отримати талон» на телефоні, коли застосунок почав записувати його в чергу знову й знову. Він стояв у сервісному центрі, куди приніс навушники на ремонт. Біля стіни сиділи троє відвідувачів, а над стійкою світився номер поточного талона. Максим хотів записатися через телефон, щоб не чекати біля термінала за чоловіком, який саме шукав окуляри. На екрані застосунку крутився кружечок, тож Максим натиснув кнопку ще кілька разів. Чекати він не любив навіть тоді, коли записувався в чергу.

Коли кружечок нарешті зник, у розділі «Мої талони» з’явилося вісім номерів поспіль. Застосунок виконав кожне натискання, але показав результати всі разом. Максим відкрив перший талон: перед ним залишалося лише двоє людей. Це було б чудово, якби решта сім записів не займали місця після нього. На табло вже висвітилася довжина черги: десять відвідувачів. Чоловік біля термінала знайшов окуляри, подивився на цифру й повільно сів, навіть не взявши талона.

Максим вирішив залишити перший номер, а зайві скасувати. Під кожним була кнопка «Покинути чергу», але після натискання відкривалася обов’язкова анкета: причина виходу та коментар щонайменше з двадцяти символів. Варіанта «Ваш застосунок записав мене вісім разів» не було. Максим вибрав «Інше» й набрав пояснення. Після підтвердження телефон повернув його на головний екран. Для другого скасування довелося знову відкривати розділ, шукати номер і заповнювати ту саму анкету. На третьому він скопіював свій коментар.

Поки табло викликало двох справжніх відвідувачів, Максим стоячи скасував решту зайвих записів, щоразу вставляючи пояснення у форму. На останньому підтвердженні його великий палець уже вимагав перерви. Залишився один талон, і саме його номер засвітився над стійкою. Максим підійшов, поклав навушники перед працівником і заблокував телефон. Без черги біля термінала він обійшовся. Щоправда, для цього довелося сім разів письмово пояснити, чому він не стоятиме в черзі.