«Я поступлюся столом лише на одну співбесіду», — сказала собі Беатріс, але несподівано залишилася без звичного робочого місця на весь день.

Вона збиралася спокійно перевірити рахунки, коли колега з відділу кадрів попросила тихий куток для термінового відеодзвінка. Переговорка була зайнята, а стіл Беатріс стояв найдалі від шумного коридору. Беатріс згодилася помінятися на пів години, взяла ноутбук із чашкою й пересіла за стіл колеги біля самої кухні.

Там саме гула кавомолка. Беатріс збільшувала цифри на екрані, ніби це могло допомогти серед постійного брязкання посуду. Коли перша зустріч закінчилася, колега попросила ще двадцять хвилин. А потім необачно написала в загальний чат, що знайшла ідеальне місце для дзвінків. До обіду в її розкладі стояло вже чотири співбесіди поспіль.

Прийшовши забрати зарядку, Беатріс виявила на власному столі надрукований графік, а біля клавіатури — фірмовий блокнот для нотаток.

Розуміючи, що назад її не пустять, вона згадала про крихітну архівну кімнату в кінці коридору. Там стояли коробки, але були розетка, вікно й справжні двері. Отримавши дозвіл керівниці, Беатріс акуратно переставила коробки на нижню полицю, підключила ноутбук і зачинила двері. За тишиною вона вперше за день перевірила складний звіт з першого разу.

Коли ввечері колега прийшла повертати стіл, Беатріс лише усміхнулася й попросила залишити все як є. Вона перенесла на нове підвіконня свій вазонок, узгодила постійне переміщення й знову зачинила двері. Кавоварка тепер була далі, але Беатріс ця відстань більше ніж влаштовувала.