Всі ми знаємо, що технології бувають непередбачувані. Ось, наприклад, мій термометр для кави. Вчора, під час години пік, він вирішив, що чорний американо повинен бути на 100 градусів. Я з думкою: «Ну, нічого не може піти не так» — налив гарячий напій у горнятко, а сам пішов прибрати молочні плями на столі.

Але потім, через кілька хвилин, почула крики з-за прилавка. Здається, мій термометр не лише збирався перевищити норму, а й нагрів каву до рівня вулканічного виверження. Здається, спільна молитва клієнтів за каву врятувала нас: дим не встиг заповнити всю кав’ярню — лише куток, де сиділа пані в червоній сукні.

Вона, звітуючи про ситуацію, з упевненістю сказала, що тепер каву на сніданок можна буде подавати з гарніром — набором підгорілої ліпнини від стіни. Я розсміялася, поки плутала каву з молоком, відчуваючи, що кінець світу може початися з неідеального ранкового напою. Хай там як, обслуговувати пані в червоній сукні стало теплою традицією.